червона калина, покохала молода дівчина, покохала козака покохала, за що доля їй така тай незнала...
[●..Зграя без крил ватага Що у мене є, є в мене рага Інше питання чи треба Ще чого мені благати у неба Ліс без дощу - пустеля Я твоя підлога, ти моя стеля Знаєш сама не варто Переводим листування на жарти..●]
Мені сорочку мама вишивала, Неначе долю хрестиком вела. Щоб я легких стежинок не шукала, І до людей привітною була. Виконуй, доню - мама говорила, Життя закони істини прості. Не зраджуй землю, що тебе зростила, Не залишай нікого у біді. А сорочка мамина
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля, Ще нам, браття українці, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому; Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє, Ще у нашій Україні доленька наспіє. Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. А завзяття, праця щира свого ще докаже, Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже, За Карпати відоб'ється, згомонить степами, України слава стане поміж ворогами. Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Ще не вмерла Украини и слава, и воля, Ще нам, браття молодии, усмихнеться доля. Згинуть наши вориженьки, як роса на сонци. Запануэм и ми, браття, у своий сторонци. Душу й тило ми положим за нашу свободу, и покажем, що ми, браття, козацького роду.
Але ж я тебе любила, не за те, що маєш крила, а за твої очі карі і п"янкі уста.гей!
Тече вода з-під явора В зеленім барвінку, Як то добре, що ти, друже, Береш українку. Тече вода з-під явора, Та й посеред гаю, Дай їм, Боже, добру долю В українськім краю. Тече вода з-під явора, Та й посеред жита, Українські молодята Будуть
я кохав кохаю і кохатиму тебе завжди,зараз я далеко я дуже сумую,скучаю.я багато що зробив у своєму житті не так.ти моє сонце вночі ,ти мої крила ти дівчина за яку готовий відати життя пробач за те що КОХАТИМУ НА ЗМЛІ В РАЮ В ПЕКЛІ ТИ МОЯ ПРОВІДНА ЗІРКА
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля, Ще нам, браття українці, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Пробач за сльози,що пекучими були,коли за чварами нас доля обіймала...Пробач за весни,що для тебе не цвіли...І не карай за те,що боляче кохав я...