Мені сорочку мама вишивала, Неначе долю хрестиком вела. Щоб я легких стежинок не шукала, І до людей привітною була. Виконуй, доню - мама говорила, Життя закони істини прості. Не зраджуй землю, що тебе зростила, Не залишай нікого у біді. А сорочка мамина
І я на небі! Мила моя на небі. Зоре моя на небі, відколи тебе знайшов.А часом, коли я - сам не свій. І в голові - дивні думки, i на душі сумно... Згадаю я очі твої, і все стає мов навпаки - Теплим таким...
Саме тому що зустрічаємо зорю, саме тому що знов і знов я на стіні малюю, саме тому чому і я не знаю сам, я за ранок цей, я за ранок цей все віддам...