Казка. Ти прийшла до мене з мрії Коли серце не чекало Коли квіти потерпали Від надмірної скорботи Ти прийшла до мене з неба – З моря вічності святої Де клубляться ніжні хмари Роєм ласки в тихий вечір … Ти прийшла до мене в серце
(У своїх подушках вишиваю квіти, ти прийди до мене, щоб теплом своїм зігріти...)
На коханої весілля принесу рожеві квіти, що розквітли лиш для мене і печаль вже на устах.на коханої весілля будуть в серці моїм смуток, сльози на очах...і у квітах ти згадаєш, що ти досі ще кохаєш... і печаль у грудях наших вже не втримаєм ніяк...
В саду гуляла, квіти збирала,/Кого любила, причарувала./Причарувала серце і душу,/Тепер до віку любити мушу./Я виходила, тебе не було,/Я постояла, тай повернула./Більше не вийду, з тобою не стану,/Вишлю ти сестру, сестру Оксану...
Біда не в тім,що свище вітер лютий..що січень на вікні малює мертві квіти..Біда не в тім, що ти мене не любиш...біда,що я тебе не можу розлюбити...
мамі )Пою первый раз ,сторого не судить )Ти доглядала мене ще з дитинства,коли я була ще мала,коли не вміла ходити . ти навчила мене , я хочу квіти тобі дарувати,за ласку твою і добро , за те що навчала співати , за ніжну любов і тепло ))11.06.2011 г.