я не забуду дім мого дитинства, мене туди стежиночка веде. там вечорами лине тиха пісня, і в мами очі наче небо голубе. мій рідний дім-колиска калинова і яблунева гілка край вікна. гніздечко тихе ніжної любові де мама й тато наче ластівок сім'я. прис
А тут хтось фарби, розлив на небі фарби.І хмари мов з вершками аcе-creаm..Хочеш їж до забуття..Небесні канделябри, запалить ніч,стираючи грим,Хоч на сім секунд життя )
Звучить осінній вальс... І знову кличе в клас... І знову ми несем до школи квіти... А сонце золоте всміхається до нас... Дарує ласку бабиного літа... Це наша школа, рідна школа! Дитинства нашого земля! Її не зрадимо ніколи, бо ми одна сім'я
Волині у селі Хорлупи відзначали незвичне свято - свято приймаків. Приймаком називають чоловіка, який перейшов жити у сім'ю дружини. Як розповідає волинський кореспондент Української служби Бі-Бі-Сі Оксана Коваленко, головні герої свята - зяті і...
Танічка красоточка, любе побухать, но їй не розрішають бо вона больна. Рак мозга є не у всєх, но в когось такі є. А я пишу ето пєсню бо я хз зачєм. Ля ля ля ля ля ля ля. Больша і дружна кабачкова сім'я. Ля ля ля ля ля ля ля. Бухла хочу