олька оленька

Чорний ґрунт оросився кров'ю

Ти носиш в кишені гаманець й телефон...

Пройшла любов - зостався страх

Перший день ностальгії

я до визга смешная

Не стріляй

Поету

Повертайся живим

Воїни не вмирали ( сл. Ніколассон )

родной посторонний

П"ятнадцять двісті сорок сім

Пегас

Моя душа (for Михалич)

Мені так хотілось цілувати тобі руки

Україні

Ти цілував її у чоло

Пообещай

Хтось стоїть один, з пустими кишенями

Я її не зможу забути ( проза )

А ти пам'ятаєш

Самый больной стих, из самых больных когда-то ...

А як розривалось, то тріщало ?

А людям не жить, якщо не любити ( автор - Олька Оленька)

Мої янголи вмирають першими

Не естетично ( проза )

Повільно порахуй до семи

А хулі ?

Пробачити тебе

Це саме той момент

Її не цікавлять вірші ( автор -- Любомир Винник )

Скажіть

Моя осень

Ти часто бавишся з хлопчиками сімнадцятирічними

Розірви мене

Для тебе я буду завжди не тою

Твій героїн

Прощай. Спокойной ночи

Україна навіки жива. Герої не помирають.

Між нами дроти, кілометри, міста

У меня к тебе - тишина

Дощ твій холодний бив мене кулаком у обличчя

В мені був цілий океан

Не все так погано

Ти знову прийшов ?

Ранок, зазвичай дається важко.